“Чувайте, отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде” (Мт. 24, 27-33; 42-51).
Перший прихід Ісуса на землю відбувся в тиші маленького села Вифлеєму, без надмірного галасу та зайвої реклами. Вдруге Спаситель прийде на землю в атмосфері великої слави: супроводі численних ангелів, знаків на небі, проявів покаяння людей. Прийде як переможець зла і смерті.
Вперше Христос приходить у наше життя в день народження. Під час другого приходу Ісус остаточно визначить долю всіх людей. Праведники підуть до Царства Небесного, а грішники до пекла – царства темряви. Тому Христос закликає нас чувати, бути готовими до цієї події, тобто встигнути наповнити себе любов’ю – знаком єдності, спільноти з Богом. Цією готовністю маємо засвідчити важливість самого Ісуса для нас, як найбільшого скарбу, як пише апостол Павло: „Я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати” (Фил. 3,8-9). Адже ми є важливі для Бога, бо Христос, ставши людиною, помер і воскрес для нашого спасіння.
Готовність до другого приходу Ісуса маємо здобувати наполегливою працею: через тривалу молитву, Сповідь і Причастя, виконання Божих заповідей. А тим самим через глибоке розуміння Божої правди, науки Христа. По зовнішньому вигляді дерев, рослин пізнаємо їхній рід і стан, так само через життєві події, обставини та людей пізнаємо присутність Ісуса серед нас. У цьому полягає наше чування, готовність зустріти Спасителя і здійснити кінцеву мету життя, щоб Ісус забрав нас до Свого царства – вічної і непроминаючої любові. .
Наша смерть і відхід до вічності будуть лише підтвердженням того, що ми вибрали й чим жили не землі. Якщо ми жили ціле життя без Бога, то смерть підтвердить, що так буде вічно. Коли ми своє життя прожили з Богом та перебували з Ним, то будемо з Ісусом у вічності.
